Історія
Історія простору “Розсадник” тісно пов’язана із міським квітковим господарством №1, в якому вирощували рослини для озеленення публічних просторів Львова. Офіційно підприємство припинило діяльність у 2014 році. Нині більшість віднайдених деталей про його минуле стосуються пізньорадянського періоду та періоду незалежної України, але існує гіпотеза про те, що діяльність з вирощування декоративних рослин на території розпочалася ще за часів Польської Республіки або навіть Австро-Угорщини.
Запрошуємо досліджувати часопис та доповнювати його спогадами, світлинами, корисними матеріалами.
Поділитися спогадами
2021 рік
Початок розвитку простору “Розсадник”
У квітні 2021 року було проведено перші толоки з прибирання території на вулиці Мушака, 58 для закладання простору міського садівництва та городництва. Детальніше про подальші кроки можна дізнатися з розділу “Про простір”.
2014 рік
Офіційна зупинка діяльності квіткового господарства
Львівська міська рада ухвалила рішення про недоцільність утримання квіткового господарства, списавши споруди, які до того перебували в непридатному для ведення діяльності стані. Рішення підтримали 48 депутатів.
2001 рік
Реорганізація в структурі балансоутримувача
Комунальне підприємство «Львівський міський трест зеленого господарства» було реорганізовано у Львівське комунальне підприємство «Зелений Львів», яке стало відповідальним за розвиток квіткового господарства та було балансоутримувачем території до 2024 року.
1980-і роки
Квіткове господарство у спогадах колишніх працівниць
“Троянди, аліуми, азалії, гладіолуси – різноманіття культур, що вирощувалися на території не злічити. Серед них і горшкові, і ґрунтопокривні, і екзотичні рослини, а також квіти на зріз. Тільки за сезон тут могли виростити більше 40 тисяч чорнобривців. Працювали у відкритому ґрунті, у численних парниках та 9 теплицях. Окремою “сферою відповідальності” підприємства була обробка зелених зон міста від комах-шкідників” – пригадують пані Ніна та пані Марія, працівниці квіткового господарства у 80-их роках XX століття.
1979 рік
Від Радгоспу до Тресту
У вересні 1979 року було створено “Львівський виробничий трест зеленого господарства”, а у листопаді з Радгоспу “Декоративні культури” до новоствореного тресту передали майно теплиць та перевели на роботу працівників квіткового господарства.
1955-і роки
Квіткові панно Львова: краса, народжена у праці
Поширеною практикою міського озеленення у 1950-х роках було створення квіткових панно. Посадковий матеріал до них вирощувався у трьох господарствах, одне з яких працювало на вулиці Мушака, 58. На світлині зображено календар з живих квітів, розміщений у парку імені Івана Франка, створений працівниками цих господарств.
1930-і роки
Теплиці поруч із парком у спогадах мешканки Софіївки у міжвоєнний період
“Як спуститися з парку, який ми називали Парк Йордана (неофіційна назва парку “Залізна вода”) … тут було садівництво Понінського – дуже гарне, дуже доглянуте. Теплиці тягнулися аж до Лукевича (сучасна вулиця Дібровна, яка обмежовує територію “Розсадника” з північного боку)” – пригадувала Ірена Блонська, 1920 року народження, яка мешкала на Софіївці та після радянської окупації Львова виїхала до Польщі.
1914 рік
Перша згадка про вирощування рослин на території
Польський актор Францішек Висоцкі, згадує, як виходячи з парку, натрапив на місці квіткового господарства на маленький будинок, зимову теплицю, літню оранжерею, схожі на “імпровізовану садівничу майстерню”. Опікувався нею помічник міського садівника, відповідальний за парк “Залізна Вода” – Андрій Палінскі. Автор спогадів наголошує на тому, що гміна мало в чому підтримує чиновника, однак він працює, не покладаючи рук: “Бідний хлопець робить, що може, всією душею любить свій рослинний світ і мріє красиво прикрасити рослинами весь парк. Наприклад, він показав мені багато підщеп троянд, які зібрав у навколишніх горах”.
1910 рік
Історичний зв’язок з першими комунікаціями
Згідно з мапою водопроводу по вулиці Двєрніцького (сучасна вулиця Мушака), комунікації з водою проходили повз територію квіткового господарства вже у 1910 році. У 1911 році на відстані 500 метрів звідси запрацювала насосна станція, а отже є припущення, що об’єкт міг постачатись водою чи не з першого водопроводу у Львові, а також заживлюватись електроенергією.
1894-1905 роки
Закладання парку “Залізна вода”
Над плануванням парку, у межах якого наразі розвивається простір “Розсадник”, з 1894 року працював відомий львівський садівник, “інспектор міських плантацій” Арнольд Рьорінґ. Проєкт відігравав у його житті особливу роль – Рьорінґ мешкав неподалік, у віллі на сучасній вул. Стуса, 20, а також володів ділянкою землі на території парку, звідки починалися так звані “джерела Рьорінґа”. Згідно з однієї з гіпотез, під час закладання парку садівник облаштував теплиці, які були призначені для вирощування декоративних рослин, однак, правда це чи міф, наразі визначити не вдалося.
до ХХ століття
“Благословенна природою” Софіївка
Місцевість, у якій розташовано простір “Розсадник” має історичну назву “Софіївка”. Назву їй дав дерев’яний костел Святої Софії, споруджений наприкінці XVI ст. на кошти міщанки Зофії Ганель. До сьогодні зберігся мурований костел 1765 року побудови, який звели на місці спаленого турками дерев’яного костелу. Крім сакральної архітектури, у період ранньомодерного Львова від військових дій s вторгнень страждали й оселі Софіївки, які, як згадується істориками, були неодноразово спаленими разом зі своїми садами.
З початком XIX ст. ситуація змінилася. Історик Іван Крип’якевич пише, що власником Софіївки був секретар апеляційного суду Ян Лукевич: “При своїм дворі він заснував великий овочевий (фруктовий) сад і за тодішнім звичаєм приймав у себе велике товариство”. Інші дослідники повідомляють, що у 1839 році громадський сад з рестораном заклав на Софіївці також будівничий Флоріан Ондерка.
Перед початком Першої світової війни Францішек Яворський писав про місцевість наступне: “При цьому всьому, однак, це дільниця сьогодення і майбутнього, модна у повному розумінні цього слова, відвідувана натовпами, домівка святкувальної пошесті і елегантних вілл, останній вираз садового мистецтва, яке з місця, благословенного вже природою, створило одну з найбільших особливостей Львова”.
